Вічна пам'ять і безмежна вдячність Війнові Світла Ярославу Миколайовичу Грущинському!
Наша нижня любов і співчуття — Іриночці Василівни Грущинської і всій її світлій родині…
Кажуть, що по-справжньому війна починається тоді, коли ми не можемо поіменно назвати всіх її жертв і героїв. Але реальний досвід війни, який ми всі переживаємо, переконує в іншому: війна починається тоді, коли ти особисто знаєш тих, хто загинув… Намагаєшся розділити біль своїх рідних і близьких… Коли яскравий сонячний червневий день вибухає жахом і в тебе затьмарюється в очах від sms-повідомлення: «У Грушини вбили сина Ярослава на Донбасі. Він був в артилерії. Вона мені написала за це. Боюсь телефонувати, хоча їй б…»
Іриночка Василівна Грущинська, так ми називаємо її у видавництві, нашу дорогу автору підручників і посібників «Природознавство» та «Я досліджую світ», сердечного і надійного друга, напрочуд гармонійну й лагідну, затишну і природну українську людину, яка може зламати руку, намагаючись нагодувати взимку пташок, а потім лівою рукою дописати конкурсний підручник…
Так уже повелося в нашій оріонівській родині, що ми намагаємося відчувати радощі і болі кожного, обґрунтувати свої стосунки на довірі та любові. І насамперед це зайнятися такими особистостями, як Іриночка Василівна, з якою ми не просто співпрацюємо, а живемо життя підручникотворення… Уже майже 10 років… І в цьому житті співтворення завжди залишається місцем для особистого… Ви можете знайти в інтернеті багато гарних і правових слів про Ярослава Грущинського, юриста, артилериста, бізнесмена, еліту нації, справжнього Війни Світла і Героя… для нас він Ярик, молодший син Іриночки Василівни, та її дорогого онучка Несіка, з яким наша Грущинська написала вже два покоління підручників і посібників… У Фейсбуці пишуть про зустрічі з Ярославом на фронті в 2015 році. А миятаємо рік 2014, підручник «Природознавство» 4 класу і такий болісно стривожений Ірини Василівни: «Ярик на фронті, мені не говорили… Не можна повноцінно займатися підручником… Всі думки там…». І я не можу знайти сили в собі сказати Ірині Василівні, що ми йдемо з «Освіти»… Бо в неї ж син на фронті… А ще раніше, коли під час Революції Гідності малесенький Несик із дідусем Колею співали Гімн на Майдані і як раділи, коли з’ясували, що ми на одному боці барикад… І ще: Ірина Василівна розповідає, як Несик з мамою Олею сиділи на станції метро «Дарниця» і виглядали тата з війни… Як горобчики… 7 років тому… Тоді він повернувся…
Дорога наша Іриночко Василівно, серцем обіймаємо… Розуміємо, що ніякі слова не полегшать Вашого болю і не зовсім… Але благословляємо всіх можливих богів, а, головне, Величність Матінку Природи, яку Ви так добре знаєте і роботи, щоб вони дали вам мудрі, мужні й всемогутні сили зберегти вашу силу і світле родинне дерево… У вас є заради жити: є Нестор… Є ваша родина, є кого ми, є тисячі вчителів України, які цінують ваші підручники, є і будуть тисячі маленьких українців, які навчаються любові до рідної землі. Хай будуть у Вас сили втримати і зберегти той світлий і майбутній світ Вашої родини й країни, у якому завжди був, є і буде захисник, батько, син, коханий і коханий Ярик…
Світла і нижня пам'ять і наша безмежна вдячність…
Любимо Вас…
Завжди Ваш і з Вами «Оріон»
Автор: Ірина Красуцька
